Вітаю з прийдешнім 2021 роком! Цей рік таїть в собі безліч містичних таємниць і загадок. Я бажаю, щоб і у Вас все було більше: позитивних емоцій, радісних ситуацій, приємних сюрпризів, грошових надходжень.

Нехай 2021 рік таким же яскравим, як спалахи новорічних феєрверків, таким же гарним, як прикрашена новорічна ялинка, таким же веселим, як сам Новий Рік! Нехай настрій буде на висоті, душа співає від радості, а серце завжди гріє любов!

     Наближається кінець року. Це чудова нагода подивитися на своє життя в 2020. Енергія цього моменту сприяє підсумовуванню результатів, плануванню, роздумам. Чим з більшою свідомістю ми закриваємо цей рік, тим більше уваги та наполегливості ми візьмемо з собою в новий. 

Отже, 24 головні питання для підбиття підсумків року:

1. Які важливі події відбулися в організації в цьому році?
2. Чого ми, як команда, точно досягли? Що це нам дало? Як це вплинуло на наше життя?
3. У чому був найбільший успіх для нас?
4. Яка була найбільша проблема?
5. Що було важко? Як ми з цим впорались?
6. Які з професійних досягнень дали нам найбільше задоволення?
7. Які події допомогли організації найбільше розвинутися?
8. Чому команда навчилася?
9. Які навички у кожного зміцнилися?
10. Яка мрія здійснилася?
11. Що ми мали зробити, але це не спрацювало?
12. Які були найприємніші моменти цього року?
13. Як кожен з команди дбав про відносини з колегами?
14. Чому ми приділяли занадто багато уваги?
15. Чому ми присвятили занадто мало уваги?
16. Що зміцнило нас?
17. Що ослабило нас?
18. Які цінності ми культивували?
19. Що хорошого зробили для інших?
20. Кому допомогли?
21. Що ми зробили для себе? Як піклувалися про себе, свою команду, свою організацію?
22. Чим ми можемо пишатися?
23. За що ми вдячні цьому року?
24. Як можна описати минулий рік трьома словами?

Теплої та креативної погоди в ваших закладах та домівках наприкінці 2020 року! 

З Днем української писемності!

   Осінь завжди зачаровує серце людини незбагненністю кольорів і відтінків, а ще дивовижною неповторністю краси природи. Кожен день не схожий на попередній. Він дивує, дарує нові кольори і форми, тривожить сумними звуками і подіями, бо кожного дня відбуваються зміни. То небо синє-синє, безмежне і бездонне, то пливуть по ньому дивні хмарки, то стало воно сірим і сумним; задощило густим дощиком - все втратило свої кольори. То знову засміялося сонце з висоти, розфарбувало дивосвіт і зігріло все довкола, ніби літо повернулося... Заблищать павутинки бабиного літа й натягнуться між гіллям, мов срібні струни, а вітер зачепить їх і зазвучить чарівна симфонія осені. А піднімеш голову вгору, там пташки летять у вирій і сумно стає на душі. А за ними вслід злітає жовте, червоне, багряне, руде листячко. Воно танцює в парі з вітром, тільки не судилося йому довго літати... Опускається на землю, лягає, ще пошумить під ногами, закінчить свою останню пісню і... Осінь приходить... Тривожно і сумно, щемливо і якось незбагненно дивно. Чому? А хто знає? Прощатись завжди сумно, з красою навколишнього світу прощатися також шкода. Тому й сумно, тривожно і щемливо...